ЩО ТАКЕ АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА І ДЛЯ ЧОГО ВОНА ПОТРІБНА?

       Артикуляційна гімнастика являє собою заняття з дитиною, в ході яких задіюються небо, губи, язик і мімічні м'язи. Основна мета проведення занять з артикуляційної гімнастики полягає в тому, щоб навчити дитину правильним рухам органів апарату артикуляції. Кінцевим підсумком тривалих занять є правильна вимова звуків. Артикуляційна гімнастика відіграє велику роль у подальшому оволодінні дитиною письмовими навичками.

ВИДИ АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ ГІМНАСТИКИ

Гімнастику артикуляції можна умовно розділити на:

•    активну, коли дитина повністю самостійно виконує всі вправи;
• пасивну, коли виконувати правильно руху дитині допомагає дорослий.

    Якщо дитина не може самостійно правильно виконати необхідний рух органами артикуляційного апарату, йому слід допомогти. Зробити це можна шпателем, чистим пальцем або ложечкою, підправивши потрібним чином губи або язик.

     Самі вправи також діляться на два види: статичні і динамічні. У динамічних завданнях рух здійснюється протягом усього часу виконання. Статистичні припускають завмирання губ або мови в певному положенні на 10 – 15 секунд.

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ДЛЯ НАЙМЕНШИХ

     Допомогти маляті в освоєнні звуків мама може вже з перших місяців його життя. Збираючись на прогулянку або спілкуючись з малюком, мамі необхідно робити найпростіші вправи, показуючи дитині різницю між звуками за допомогою міміки. Наприклад, можна говорити, як вимовляють ті чи інші звуки тварини. Рухи губ і язика при цьому повинні бути чіткими і яскраво вираженими. Можна грати в різні ігри, в яких будуть задіяні губи і язик, наприклад, уявляти, що ви з дитиною граєте на сопілці і при цьому витягати губи трубочкою.

Заняття в ігровій формі проводяться з дітьми до 3-4 років, залежно від того як дитина відтворює звуки. Якщо ж мова у дитини і після 4-х років залишається чіткою, його рекомендується показати логопеда.

НЮАНСИ ПРОВЕДЕННЯ АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ ГІМНАСТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

   Основною вимогою до проведення артикуляційної гімнастики є систематичність. Заняття повинні проводитися щодня.

    Перед тим як приступити безпосередньо до вправ, з дитиною потрібно провести розминку для губ. Вправи не повинні тривати довше 15 хвилин. Протягом одного дня необхідно виконувати декілька різних вправ.

   Під час проведення занять дитина повинна знаходитися в сидячому положенні. Це дозволить йому випрямити спину і розслабити м'язи ніг, повністю зосередившись на артикуляційних органах. Дитина повинна чітко бачити міміку і артикуляцію дорослого. Також він повинен бачити власні губи і язик в момент виконання завдання. Для цього можна використовувати ручне дзеркало або ж проводити саме заняття у великого дзеркала.

Всі вправи краще підносити дитині в ігровій формі, щоб це не було сильно нудно. Правильно виконувати вправи дитина, швидше за все, з першого разу не зможе, тому слід запастися терпінням.

Правила правильного мовлення

1.Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе говорити сміливо і впевнено.

2.Пам’ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

3.Говори голосно, чітко, виразно!

4.Говори на видиху.

5.Чітко дотримуйсь пауз між реченнями.  

6.Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.

7.Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.

8.Перед мовленням зроби вдих, потім говори плавно на видиху.

9.Чітко вимовляй всі звуки.

10.Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленнямактивно і систематично.

Значення ранньої діагностики відхилень у мовленнєвому розвитку дошкільників.

      Проблема ранньої діагностики та корекції відхилень у мовленнєвому розвитку дітей набуває особливого значення для їх подальшого повноцінного розвитку та навчання. Всебічне уявлення про стан і особливості формування у дитини мовлення, як засобу комунікації можна отримати лише у процесі комплексного медико-психолого-педагогічного обстеження, лінгвістичного аналізу її мовленнєвої діяльності. Для нормального розвитку дитини з перших місяців найважливішим є спілкування, у процесі якого малюк може опанувати людське мовлення, що відіграє головну роль, як в діяльності дитини, так і в пізнанні навколишнього світу . Розвиток мовлення у процесі онтогенезу відбувається паралельно з фізичним і розумовим розвитком. У дитини з мовленнєвими вадами без своєчасних корекційних заходів може затримуватися темп інтелектуального розвитку.   Як правило, рання діагности дозволяє почати ранню корекційну допомогу. Можливо лише медичного характеру, а часто в комплексі з психолого-педагогічним впливом. Звичайно в таких ситуаціях, коли у дитини раннього віку виявлено те чи інше порушення в розвитку, в допомоги фахівців потребує не тільки сам малюк, але обов’язково його близькі, мама, тато, старші діти в сім’ї, бабусі, дідусі.

    Часто, батьки звертаючись до логопеда за консультацією, дізнаються, що час упущено..

Як визначити, коли звертатися до логопеда?

Не всі знають, що в нормі у дитини, яка досягла 12-місячного віку, вже є слова, а в 1,5 року - з'являються фрази.

Іноді природному процесу появи мови перешкоджає ряд факторів

Медичні фактори:

1. ППЦНС (перинатальне ураження центральної нервової системи)
2. Наслідки перинатального ураження центральної нервової системи (дизартрія, алалія)
3. Ослаблені можливості здоров'я (часто хворіють діти, з наявними хронічними захворюваннями, які перебувають на обліку ЛОРа, невролога та ін.)

Соціально-педагогічні чинники:

1. Несприятливі умови розвитку дитини в сім'ї
2. Неправильний стиль виховання (попустительскій, гіперопіка)

    Коли ви зустрічаєтеся з логопедом вперше будьте готові до запитань про перебіг вагітності і пологів, про психо-емоціанальний розвиток дитини, про соціальне оточення, про періоди появи гуління, лепетної і фразової мови. Це необхідно зробити для подальшого постановки логопедичного діагнозу, консультування батьків, для побудови системи індивідуальної роботи з дитиною.

    Логопед проводить діагностику мовного розвитку, навіть якщо мова відсутня. З'ясувати обсяг активного і пасивного словника, сформованість фонематичного сприйняття, слуху, граматичної будови мови не менш важливо, ніж діагностувати зуковимову.

Крім того, логопед проводить візуальний огляд і рухливість органів мовного апарату дитини, звертаючи увагу на стан і вид твердого та м'якого піднебіння, губ, щік, язика, зубів.

   За результатами діагностики дитині виноситься логопедичний висновок.

Причини мовленнєвих порушень

На сьогодні почастішали випадки, коли діти дошкільного та молодшого шкільного віку (до 30%), розмовляючи, пропускають звуки, спотворюють вимову.

Порушення вимови уповільнює темпи формування усного мовлення, має негативний вплив на формування навичок читання та письма.

Спеціалісти – логопеди допоможуть розібратися чим виступає порушення звуковимови: самостійним дефектом чи одним із симптомів більш складних розладів.

Існують такі причини порушень звуковимови у дітей з нормальним інтелектом і слухом:

- порушення слухової диференціації звуків мовлення;

- порушення анатомічної будови мовного апарату (неправильний прикус, укорочення під’язикової вуздечки, несформованість зубного ряду, високе чи низьке піднебіння і т. д.);

- невірне мовлення оточуючих людей;

- вплив біологічних та соціальних факторів (паталогічні вагітність та пологи, обмежене спілкування з дитиною.

Порушення слухової диференціації звуків – це не порушення гостроти слуху, а недостатність слухової уваги та самоконтролю під час спілкування.

Неправильне мовлення дорослих призводить до наслідування їхнього мовлення дітьми, яке вони сприймають як зразок. Це одна із поширених причин формування неправильної вимови у дітей

Дорослим слід пам’ятати про те, що регулярне спілкування з дитиною є необхідною умовою для розвитку мовлення, мислення, особистості та загального розвитку взагалі.

Для своєчасного подолання недоліків мовлення батькам потрібно звернутися до логопедів . Профілактика порушень полягає в систематичній, регулярній роботі в логопедичній групі дошкільного закладу, на логопункті в школі чи за індивідуальним замовленням. Завдяки своєчасній та планомірній роботі вдається повністю виправити недоліки та порушення мовлення.