Методичне ассорті

ВИКОРИСТАННЯ МНЕМОТЕХНІКИ, ЯК ЕФЕКТИВНОГО ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ В УМОВАХ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО МАЮТЬ ЗАТРИМКУ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТК

Методики мнемотехніки різноманітні: запам’ятовування слів, текстів, віршів, цифр, іншої інформації (впорядкованої та розрізненої). Завдяки застосуванню цих методик розвиваються: вміння повно і легко в ігровій формі сприймати і відтворювати інформацію; сенсорні канали сприйняття інформації, сприймання кольорів, форм; довільна, усвідомлена, просторова, відтворююча та творча уява; образна, емоційна, рухова пам’яті; вербальне та невербальне мислення, мовлення.

Використовуючи методи  мнемотехніки, створюється психологічна ситуація успіху, покращується нейродинаміка мозку дітей, відбувається корекція дефектів центральної нервової системи та поведінки дітей.

Методика «мнемоніки» є системою спеціально розроблених завдань, вправ, термінів, розвиваючих ігор, що подаються в певній послідовності. За допомогою її методів  можна навчати дітей запам’ятовувати казки, оповідання, вірші, назви картин та їх авторів, ряд цифр і слів тощо [3].

Система методик розвитку асоціативного мислення.

 Асоціація – в перекладі означає зв’язок. Коли ми чуємо слово, звук, бачимо колір, відчуваємо щось на дотик, смак, то в нашій уяві виникає зв’язок (цих слів, звуків, дотиків) з іншими, які зустрічалися в нашому житті. Зазвичай, ці слова знаходяться в довготривалій активній пам’яті. Тому зв’язок з цими словами забезпечує кращий спосіб зберігання та відтворювання інформації 

В кожної дитини можуть виникати свої оригінальні асоціації, пов’язані з власним емоційним досвідом, який найбільш сильно закарбувався в свідомості. Роботу з дітьми в цьому напрямку прийнято будувати на основі: вільних асоціацій, пов’язаних з предметними образами; колірних асоціацій; асоціацій пов’язаних з геометричними формами; тактильних асоціацій; предметних асоціацій; асоціацій, викликаних друдлами; звукових асоціацій; смакових асоціацій; нюхових асоціацій.

Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?». Ніколи не запитуйте в дошкільнят: «Які асоціації у вас виникли?», бо діти цього не розуміють. Необхідно заохочувати і вчити дітей самостійно пояснювати найнезвичайніші поєднання предметів. Наприклад: дитина взяла книжку і подумала про ковзани, тому що її обкладинка така сама гладенька, як і лід на ковзанці. Або: дитина побачила кішку і подумала про синій колір, бо згадала, як її кішка спить на синьому дивані. Найголовніше в цьому виді роботи – не встановлювати ніяких правил, а лише вчити дитину пояснювати зв’язок двох предметів.

Вільні асоціації. Вільні асоціації пов’язані з предметними образами. З самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять з цього напрямку не можна використовувати ніяких предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Якщо починати працювати з дітьми молодшої групи, то наприкінці середньої групи зорові підказки вже не знадобляться.

А починати треба так: - В мене є курча. Про що ви подумали?

Відповіді можуть бути найрізноманітнішими і непередбачуваними:

- Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як курчатко, а, може, курчатко любить грітися на сонечку.

На цьому етапі занять головне, щоб діти вміли обґрунтовувати свій асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність дітей, робить їх сміливішими та впевненішими у висловлюваннях, формує вміння відстоювати свою думку.

Тактильні асоціації.

Скажи мені – і я забуду,

Покажи мені – і я запам’ятаю,

Дай доторкнутися – і я зрозумію.

(Китайська народна мудрість)

Саме такий підхід в роботі з дошкільниками став підґрунтям такого виду асоціативного мислення, як тактильні асоціації. Тут криються  психологічні особливості малюків, які пізнаючи світ, тільки того і прагнуть щоб подивитися, понюхати, обмацати і  перевірити на міцність, а то й «спробувати на зуб». Не випадково дітей цього віку називають дослідниками, «чомучками», адже світ такий великий, а в ньому стільки різного… І про все потрібно дізнатися. Допоможе в цьому організація роботи з тактильними картками. Вони розвивають саме тактильну пам’ять, формують асоціативне мислення, допомагають дітям розширити знання про предмети. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути найрізноманітніший: хутро, наждачний папір, фланель, фольга, палички, оксамит, ґудзики, гречка, шматочки дроту та інше.

Основний принцип роботи з картками: «Про що ти подумав, торкнувшись цієї картки». А щоб діти не звертали уваги на колір фактури картки, запропонувати їм одягти «сліпі» окуляри. Головне, щоб сама ідея залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. А ще розвинути дрібну моторику пальців.. Адже, як зазначав В.О. Сухомлинський: «Джерело здібностей і обдарувань знаходиться на кінчиках пальців. Від пальців ідуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки» 

Предметні асоціації. Цей вид асоціацій передбачає встановлення зв’язків предметів або між собою, або за  їхніми ознаками. Для виконання цього прийому необхідно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монету, шишку, каштан, камінець, ґудзик тощо. Зорові орієнтири, зокрема предметні зображення, не потрібні.

Починати роботу можна вже з другої молодшої групи. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: «Про що ви подумали?». Спочатку необхідно допомогти дитині пояснити її асоціативний вибір, потім вчити малюка робити це самостійно. Починаючи із старшої групи потрібно визначати особливості предмета. Наприклад: вихователь бере нитку і говорить: «Довге і гнучке. Про що ви подумали?» Можливі такі відповіді: змія, черв’як, намисто, стрічка тощо. Або тримати монету і сказати: «Кругле і металеве. Про що ви подумали?» Відповіді: колеса трамвая, люк, сережки тощо. До шматочка аркуша паперу діти можуть дібрати такі предметні асоціації: книга, альбом, зошит, серветка тощо.

Методичні рекомендації:

 1) Завжди намагатися зрозуміти асоціативний вибір дитини.

 2) На перших етапах роботи допомагати малюкам обґрунтовувати свою думку.

Асоціації за друдлами.   Друдл – це загадка, головоломка, малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Простота та невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для породження потоків асоціативних образів, пов’язаних з будь-якою сферою навколишньої реальності. Винайшов дудли Роджер Прайс. Його книги в 1950-х роках були надзвичайно популярні 

Виділяють три можливих напрямки використання друдлів: для приємного проведення часу, під час розгадування кросвордів або інших головоломок; у тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини; для свідомого розвитку творчих здібностей та гнучкості мислення.

Використання друдлів в роботі з дошкільниками сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до вирішення різноманітних завдань.

Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, це спонукає її до мовленнєвої активності. Крім того використання такого виду завдань допомагає у формуванні математичного мислення. Як висновок, переваг багато, тож використання друдлівдуже актуальне на заняттях мовленнєвого та логіко-математичного характеру, для розвитку мовного мислення.

В даному  напрямку можна проводити роботу за графічними абстракціями або ж за мнемотехнічними таблицями, які розробив Ігор Матюгін. Доцільно використовувати друдли для асоціативного, дивергентного та творчого мислення. Всі ці три види мислення у чомусь збігаються, доповнюють один одного, а різниця полягає лише в вираженні питання, від якого залежить відповідь: «Про що ви подумали?» – для розвитку асоціативного мислення; «Що це?» – для розвитку дивергентного мислення; «На що це схоже?» – для розвитку творчого мислення 

Використовувати друдли в роботі з дітьми можна вже з кінця молодшої групи. На початкових етапах роботи варто застосовувати предметні зображення, в яких можна побачити фрагмент запропонованого друдла. Наприклад: показати друдл і запитати: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» Так, півколо схоже на спинку мишки, вушко ведмедика тощо. Обов’язково необхідно звертати увагу дітей на деталі предмета, підкреслюючи їхню схожість із друдлом.

У роботі з дітьми середньої групи допоміжні предметні зображення вже не потрібні. Діти дуже полюбляють миттєві перетворення, коли в одному зображенні можна побачити десятки різноманітних ситуацій.

Продовжуючи роботу з дітьми старшої групи необхідно вчити дітей створювати асоціативні зв’язки не лише за графічною схожістю предмета та друдла, а й за більш віддаленими ознаками. Під час роботи з друдлами необхідно створювати змагально-ігровий настрій, застосовувати завдання ігрового характеру, відповідні правила, намагатися зрозуміти ідею відповіді кожної дитини, спонукати їх до своїх асоціацій. Показувати друдли необхідно під різними кутами, щоб діти побачили якомога більше ракурсів цього зображення 

В цьому виді роботи не має помилкових і єдино правильних відповідей – кожна обґрунтована думка має право на існування. Один і той самий друдл може символізувати що завгодно, до того ж не обов’язково відповідь має бути реалістичною. Головне, щоб заняття було цікавим, розважальним і, звичайно ж, пізнавальним.

Англійський психолог У. Джеймс зазначав, що кожний елемент асоціації є своєрідним «гачком», на якому «висить» факт і за допомогою якого можна «зловити» його, коли він занурюється на «дно». Асоціативний символ і є таким «гачком» у логопедичній роботі з дітьми, особливо з тими, в кого спостерігаються знижений фонематичний слух, нестійка увага тощо [4, с. 4].

Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку широко застосовуються аудіозаписи різних звуків та шумів. Можна створити цілу колекцію звуків, розподіливши їх за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці тощо.

Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним: поставити перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка  запропонувати обраний звук, після цього запитати: «Про що ви подумали , почувши цей звук?» Наприклад, зашарудіти звуковим мішечком з целофановим папірцем і запитати:

- Про що ви подумали, почувши цей звук?

Відповіді дітей:

- Я подумала про книжку, бо коли її гортаєш, шарудять сторінки.

- Я подумав про цибулю, бо коли її чистиш, лушпиння  шелестить.

- Я подумала про листочок, бо коли дме вітер, листочки шелестять на деревах.

Методичні рекомендації:

 1) Для дітей старшого віку цей вид роботи потрібно проводити без предметних зображень.

2) На початковому етапі роботи пропонувати лише свої варіанти асоціативних зв’язків з предметами, давати пояснення.

 3) Не заохочувати дітей спробувати вгадати, що знаходиться у  звуковому мішечку.

4) Необхідно ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покласти мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою тощо.

Смакові асоціації. Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові відчуття - смаки ми уявляємо і залежно від вікової категорії запропоновані смакові відчуття можна ускладнювати та розширювати. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості: гаряче і холодне.        Для дітей старшого віку можна використовувати комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий, кислий, солоний, гіркий, холодний, гарячий. За бажанням можна додати тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо.

Методичні рекомендації:

1) До обраного смакового відчуття необхідно подати якомога більше продуктів і навпаки - до кожного продукту підібрати нові смакові відчуття. Наприклад, вишня кисла, а от вишневе варення солодке. Або: чай гарячий і солодкий, але буває кислий (з лимоном) і холодний тощо.

2) Дітям молодшого віку пропонувати варіанти, пов’язані з одним смаковим відчуттям: солодкий, кислий, солоний.

 3) Дітям старшого віку пропонувати гру без додаткових предметних зображень: «В мене є щось солодке і холодне. Про які продукти чи страви ви подумали?».

Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з усіх названих. Тому залучаючи його до роботи, потрібно бути особливо обережним. Проводити цей вид роботи краще зі старшими вихованцями. Для роботи знадобляться предметні зображення та нюхові коробочки з різними ароматами. Питання знов звучатиме так само: «Про що ви подумали, відчувши цей запах?».

Методика роботи з листівками. Значне місце в роботі з дошкільниками відводиться роботі з листівками. Набір листівок є одним з найкращих тренажерів для розвитку уяви, творчого мислення, пам’яті, мови дітей. Автором ідеї з цим тренажером став перший представник запропонованої технології в Україні Є.В. Антощук.

Набір листівок підбирається таким чином, щоб кожна наступна листівка не була подібна до попередньої (бажано ні за малюнком, ні за кольором).

Діти залюбки грають в гру «Слова у листівках» (задане слово потрібно з’єднати з листівкою. Пропонується набір з 25 листівок і більше).

Метод оживлення. В роботі з дошкільнятами доцільно  використовувати метод оживлення – надання уявному образу властивості живої істоти. Цей метод допомагає швидко запам’ятовувати букви, перетворивши їх на казкових героїв, цифри та геометричні фігури – на веселих чоловічків. Оживити можна будь-який предмет з навколишнього середовища, домалювавши йому очі, руки та ноги. Щоб навчити дітей швидко запам’ятовувати ряд цифр (а це можуть бути номера домашніх телефонів, мобільних, домашньої адреси), використовується метод оживлення і метод послідовних асоціацій – створення за допомогою уяви і образного мислення ланцюжка асоціацій. [6].

Метод колажів, колажування. Колаж (від франц. «наклеювання») – аркуш картону, на якому наклеєні або намальовані від 7 до 50 малюнків. Малюнки повинні бути різноманітними, не повторюватися, різні за змістом та розмірами. В деяких колажах можна використати цифри, букви.

Мета цієї гри – запам’ятати якомога більше назв зображених предметів.

Дітям пропонують  вибрати головного героя і скласти казку про його пригоди. Незвичайні асоціації роблять образи яскравими, незабутніми і дитина легко відтворює в уяві ланцюжок слів.

Робота з текстами за допомогою  мнемо квадратів, мнемо доріжок, мнемотаблиць. Успіх у навчанні дитини у більшій мірі залежить від того, як вона не тільки вміє читати, а й переказувати прочитане. Текстова інформація буває різною, тому і методи опрацювання цих текстів повинні бути підібрані до кожного індивідуально. Для прикладу візьмемо казку «Колобок», де багато персонажів і виступають вони в певній послідовності: дід, баба, колобок, заєць, вовк, ведмідь, лисиця. Після прочитання казки необхідно повторити з дітьми цей ряд слів у прямій і зворотній послідовності (2-3 рази). Малюки в цей час ніби прокручують перед очима мультиплікаційну стрічку, яка міцно вкарбовується в пам’ять. Якщо попросити дитину переказати казку, то «бачення» образів випереджає мову, і дитині залишається тільки повторити знайомі слова. [6].

Ігри з використанням мнемо прийомів  на заняттях з логіко-математичного розвитку:

-                    «Знайди невідомі цифри» (розшифрувати загадкові написи і викласти у вільну клітинку картку з відповідною цифрою);

-                    «На планеті цифр» (знайти контури знайомих цифр);

-                    «Сховай цифру в малюнок» (розвивати уяву дітей, здатність бачити в контурі цифри знайомі предмети; вчити уявляти предмети за їх схематичним зображенням);

-                    «Асоціації за кольором»;

-                    «В яку геометричну фігуру вписана кожна буква»